• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Психологічна служба

Сторінка у фейсбук Психологічна служба Мошурівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Психологічна допомога під час війни: куди звернутись

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Підтримку можна отримати за Національною гарячою лінією за номерами 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного). Національна гаряча лінія для дітей та молоді працює за номерами 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116 111 (з мобільного).

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Підлітковий суїцид

Інформація громадської організації Ла Страда - України

Карантинні заходи стосовно пандемії COVID - 19

Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування ) в закладі освіти

Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

З метою створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти здобувачів освіти педагогічні працівники, батьки та інші учасники освітнього процесу зобов’язані повідомляти керівника закладу про випадки булінгу, учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб. Відповідно до такої заяви керівник закладу видає рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб. Для прийняття рішення за результатами розслідування керівник закладу скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то керівник закладу повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Службу у справах дітей. У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний із цим, то він може звертатися до органів Національної поліції України із заявою. Керівник закладу повідомляє про терміни, порядок реагування на доведені випадки булінгу, відповідальність осіб, причетних до булінгу та процедуру розгляду відповідно до законодавства. Згідно з КУпАП булінг учасника освітнього процесу тягне за собою накладання штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів або від 20 до 40 годин громадських робіт. Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф становитиме від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи від 40 до 60 годин. Булінг, вчинений малолітньою або неповнолітньою особою, тягне за собою накладання штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють. Рекомендації до оформлення заяви 1. Подається державною мовою. 2. Чітко вказуються прізвища. 3. Дотримання вимог до оформлення реквізитів. 4. Не допускати виправлень. 5. Зміст заяви пишеться в довільній формі. Реагування на доведені випадки булінгу Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування) 1. У день подання заяви видається наказ по закладу освіти про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб. 2. Створюється комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) (далі – Комісія) зі складу педагогічних працівників (у тому числі психолог, соціальний педагог), батьків постраждалого та булера, керівника закладу освіти та скликається засідання. 3. Комісія протягом 10 днів проводить розслідування та приймає відповідне рішення: – якщо Комісія визнає, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять системний характер, про це повідомляються уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна превенція) та Служба у справах дітей; – якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згоден з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України із заявою. 4. Рішення Комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів Комісії. 5. Кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), за наявності — спостерігачі зобов’язані виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти. Стаття 173-4. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу(Кодекс України про адміністративні правопорушення) Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого: – тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення: – тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років: – тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин. Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років: – тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо на десятиліття – саджай дерево, якщо на віки – виховуй дітей.

З дітьми багато клопоту, та без них – і світ немилий.

Нащо ліпший клад, коли в сім’ї лад.

Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.

Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться.

Хоч і по плечі в воду, аби до свого роду.

У кого діток сім, то й щастя всім.

Як не навчить батько – не навчить і дядько.

Батькам не потрібно бути досконалими, досить бути розумному. Не можна уникнути помилок.

Людину роблять людиною яскраві спогади дитинства.

Щоб змінити дитину її потрібно любити, вплив буде пропорційний кількості любові.

Виховуємо хлопчика – формуємо людину, виховуємо дівчинку – створюємо всесвіт.

Живемо не батьками – помремо не людьми.

Найдорожчий клад, як в родині лад.

Чоловік і жінка - то єдина спілка.

Шануй старших - молодші тебе пошанують.

Лаяти батька та матір погано.

Не ті батьки, що на світ привели, а ті, що в люди вивели.

Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.

Все купиш, тільки не тата й маму.

Шануй батька та Бога - буде тобі всюди дорога.

Отець по-батьківськи поб'є, по-батьківськи й помилує.

Рідна мати однією рукою б'є своє дитя, а іншою гладить.

У дитини заболить пальчик а у мами - серце.

Який талант у матці, такий і дитятці.

Матір не купити, не заслужити.

Нема у світі цвіту цвітійшого над маківочкою, нема ж роду ріднішого над матіночки.

Жінка для совіту, теща для привіту, матінка рідна лучче всього світу.

Куля мине, а материне слово не мине.

Добрі діти - вінець, а злі - кінець.

Горе з дітьми, горе й без дітей.

Добрі діти - потіха, а злі - гризота.

Хто має пасіку, той має мід - хто має діти, той має смрід.

Щаслива година, коли заспить вечерю дитина.

Малі діти не дають спати, а великі - дихати.

Дитину серцем люби, а руками гнети.

Ледача дитина, котрої батько не вчив.

Коли дитину не научиш в пелюшках, не научиш в подушках.

Один син - не син, два сина - півсина, три сини - ото тільки син.

Доброму сину не збирай, а ледачому не оставляй.

Не збирай сину худоби, а збирай йому розум.

Син мій, а розум у нього свій.

Коли хочеш з доні молодиці, то держи в Єжових рукавицях.

Роби, дочко, так не будеш ликом кожуха шити.

Спи, доню, нехай тобі доля росте.

Яка мати, така дочка.

Сини принесуть, а дочки й угли рознесуть.

Молитва Учня

Слухай мене, щоб я вмів слухати;

Поважай мене, щоб я поважав інших;

Вір мені, щоб я повірив;

Не принижуй мене, щоб я не принижував;

Розмовляй зі мною, щоб я вмів спілкуватися;

Вибачай мені, щоб я вмів вибачити інших;

Допомагай мені, щоб я став помічником;

Не насміхайся з мене…

Не ігноруй мене…

Почуй мене, щоб я це відчув;

Люби мене, щоб я вмів любити.

Рекомендації для батьків з подолання підвищеної тривожності у дітей

• Налагодьте стосунки з дитиною, щоб він відчував себе спокійно і впевнено:
• слухайте свою дитину;
• проводите разом з ним якомога більше часу; розповідайте йому про свої дитячі вчинках, перемоги та невдачі;
• якщо в сім’ї кілька дітей, постарайтеся спілкуватися не тільки з усіма разом, а й зумійте приділити увагу кожному окремо.
• слідкуйте за собою, особливо якщо ви перебуваєте під дією стресу і вас
• легко вивести з рівноваги. В цьому випадку краще відкласти спільні справи з дитиною (якщо це, звичайно, можливо). У ті хвилини, коли ви засмучені або розгнівані, зробіть для себе що-небудь приємне, те, що могло б вас заспокоїти:
• прийміть душ, випийте чаю, послухайте улюблену музику і т.д. Слідкуйте за своєю мовою. Постарайтеся, щоб тон голосу був спокійним, доброзичливим. Навіть якщо дитина завинила, намагайтеся не кричати на нього, і вже у жодному разі не загрожуватиме. Краще розібрати неприємну ситуацію в спокійній обстановці, коли і дитина, і дорослий заспокояться і будуть готові до діалогу.
• приймайте вашу дитину безумовно, тобто любите його не за те, що він гарний, розумний, відмінник, помічник і т.д., а просто так, просто за те, що він є.
• подивіться, наскільки вам вдається приймати вашуї дитину.
• для цього протягом 2-3 днів порахуйте, скільки разів ви звернулися до нього з позитивними висловлюваннями (вітанням, схваленням, підтримкою), і скільки – з негативними (докором, зауваженням, критикою). Якщо кількість негативних звернень дорівнює або перевищує число позитивних, то зі спілкуванням у вас не все благополучно. Обіймайте свою дитину не менше 4-х разів на день (звичайне ранкове привітання і поцілунок на ніч не вважаються).
• Примітка: непогано то ж робити і по відношенню до дорослих членів сім’ї.

«Задоволення потреб дитини — важлива умова її розвитку»

Особливу роль у формуванні особистості дитини відіграє те, наскільки задоволене її основні потреби — фізіологічні, потреби любові, безпеки і визнання. Якщо ці потреби задоволене повною мірою — дитина росте без особливих труднощів. Деривація, недостатнє задоволення будь-якої з цих потреб перешкоджає формуванню основних структур особистості (почуття особистої гідності, упевненості в собі тощо), які допомагають людині жити в гармонії з собою і довкіллям.

Розгляньмо ці потреби послідовно.

Фізіологічні потреби (в їжі, в сенсорній стимуляції). Коли мати годує дитину грудьми, вона не тільки забезпечує нормальне живлення її організму, а й «насичує» його вітальністю, життєвою силою, необхідною для подолання життєвих труднощів". Відсутність грудного молока, штучне харчування може призвести до дефіциту життєстійкості особистості.

Ніжні дотики, мамині пестощі допомагають малюкові відчути себе, пізнати межі свого тіла, яке упродовж життя залишається опорою для самоусвідомлення.

Потреба в безумовній любові. Потреба в батьківській любові — справді життєво необхідна потреба маленької людської істоти. Якщо в перші роки життя любов батьків, забезпечу є життя й безпеку дитини, то в процесі дорослішання вона виконує функцію підтримки рівноваги внутрішнього, емоційного і психологічного світу дитини. Вона полягає в тому, щоб бути для когось значущим, посідати певне місце в житті і серці цієї людини. Це потреба в доброму і м'якому ставленні. Це також потреба дитини в тому, щоб у вій бачили її саму, а не когось іншого, щоб не порівнювали ні з якою іншою дитиною. Простіше кажучи, це потреба бути в очах інших людей неповторною й єдиною. Любов і прийняття людиною самої себе залежить від того, наскільки її любили і приймали в дитинстві батьки.

Потреба в безпеці. Діти — тендітні істоти. Вони входять у незнайомий світ, складний і небезпечний. Минуть роки, перш ніж вони стануть дорослими, знайдуть і посядуть своє місце в суспільстві.

Всі ці роки вони відчуватимуть потребу в захисті, порятунку від страху і прикрощів. Вони потребують присутності батьків, які не бояться життя, які досить стійкі для того, щоб спокійно прийняти їхні страхи, допомогти їм висловити ці страхи, навчитися дивитися в обличчя труднощам. Дітям потрібно відчувати опору в своїх рідних.

Потреба в повазі або визнанні. Для того щоб почуватись упевнено, відчувати свою корисність і значущість, дитині необхідно, щоб хтось схвалював й дії, визнавав досягнення, вірив у її можливості.

Важливо зазначити, що незадоволена в дитинстві потреба стає основною мотиваційною силою дорослої особистості. Наприклад, людина, позбавлена в дитинстві контакту з матір'ю, її турботи і захисту, постійно шукає захищеності в навколишньому світі: стабільній роботі, в сім'ї, у придбанні страховки і таке інше. Невизначені ситуації вона переживає надто болісно, оскільки вони нагадують дитячу травму. Вона постійно прагне заповнити дефіцит почуття впевненості.

Отже, як було зазначено, уявлення дитини про себе формуються внаслідок взаємодії з дорослими, передусім значущими і небайдужими. Близьке оточення є для дитини дзеркалом, в якому вона бачить себе, завдяки якому починає себе розуміти.

Оскільки батьки є авторитетом для дитини, їхня думка особливо не піддається критиці, багато з того, що вони кажуть на адресу дитини, автоматично стає частиною її особистості, її уявленнями

Поради психолога батькам Поради батькам Десять заповідей для мами і тата майбутнього першокласника Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд». Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем). Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт). Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему». Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю. Не будуй те ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому. Пам’ятка для батьків майбутнього першокласника У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. І тисячу разів були праві наші прабабусі, які відправляли своїх нащадків у гімназії тільки у 9 років, коли нервова система вже сформувалася. Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил. Правило 1 Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для семирічних дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у неї можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу. Правило 2 Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10 – 15 хв. Тому, коли ви з нею будете робити уроки, кожні 10 – 15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години. Правило 3 Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу. Правило 4 Протягом першого року навчання ваше маля потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за й неакуратність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе. Кілька коротких правил 1.Показуйте дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення. 2.Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших. 3.Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання . 4.Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною. 5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками ,але й із дорослими. 6.Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком . 7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини . 8.Завжди говоріть дитині правду ,навіть коли вам це невигідно. 9.Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму. 10.Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує особистість дитини . 11.Визнайте право дитини на помилку . 12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів . 13.Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі . 14.І взагалі ,хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати . /порада психолога батькам Як зробити Інтернет безпечним для дітей? На сьогодні Інтернет відіграє важливу роль в житті сучасної людини. Глобальна мережа Інтернет – це необмежений ресурс, який може бути використаний як для навчання, так і для відпочинку та спілкування з друзями. Але вміщаючи в себе великий інформаційний, навчальний та розважальний потенціал, Інтернет може бути небезпечним та становити певний ризик, особливо для дітей. Що ж поганого може трапитися з вашою дитиною, якщо безконтрольно залишати її у всесвітній павутині? Головні небезпеки можна окреслити таким чином: Зустріч з неприємними і небезпечними людьми в чатах або інших областях. За статистикою - це найбільший ризик. Підлітки можуть увійти в компанії, про які їм не варто було б навіть і думати. Це радикальні політичні групи, сатанинські культи, мережеві оргії. Звичайно, ці групи існують і в реальному світі, тільки підлітку набагато легше приймати участь в їх зборищах, сидячи за комп'ютером у себе вдома. Ображаючий, аморальний контент. Мова йде не тільки про порнографію. Крім цього існують сайти, присвячені піротехніцi, суїциду, обговоренню дії тих чи інших наркотиків. Звідси може послідувати захоплення наркотиками, алкоголем, курінням і іншими небезпечними речами. Серйозна небезпека починається тоді, коли підлітки збираються на реальну зустріч зі своїми онлайновими друзями. Навіть у тих інтернетівських спільнотах, які регулюються ведучим, навряд чи можна щось зробити, якщо дорослі прикидаються підлітками, щоб здобути прихильність молодих людей. Якщо зловмисник не застосовує таке маскування, він (а, зазвичай, це чоловік) представляється прихильним, симпатизуючим співрозмовником, якому можна довіряти. Він заохочує дитину до обговорення особистих проблем, намагається емоційно прив'язати до себе. Це той самий тип стратегії, яким користуються зловмисники в звичайному світі. Підлітки, які відчувають відчуження батьків, особливо уразливі. Пам'ятайте, що Iнтернет може представляти реальну загрозу зустрічі дитини з людьми, що мають сексуальні плани щодо дітей. Залучення в азартні ігри. Навіть прості он-лайн іграшки завдають непоправної шкоди, займають у дитини переважну частину часу, відволікають від занять і спокійного відпочинку, шкодять психічному і фізичному здоров'ю. Як можна запобігти негативним наслідкам неграмотного користування Інтернетом дітьми? Поставте комп'ютер у кімнату, якою користуються всі члени родини, наприклад у вітальню. Бажано, щоб біля дошкільнят під час використання ними Інтернету знаходився хтось із дорослих. Доступ дітей дошкільного віку до Інтернету має обмежуватися знайомими сайтами, погодженими заздалегідь. Більш досвідчені діти можуть знаходити знайомі сайти. Навчіть дитину не давати особисті дані (ім'я, адресу, номер або адресу школи, місце роботи батьків та їх робочий телефон), особливо в чатах і на дошках оголошень. Поясніть дітям, що різниця між правильним і неправильним однакова: як і в Інтернеті, так і в реальному житті; скажіть дітям, що не все, що вони читають або бачать в інтернеті, - правда. Привчіть їх запитувати у вас, якщо вони не впевнені; Навчіть дітей не організовувати зустрічей зі своїми знайомими по інтернету. Поясніть, що люди в чатах не завжди ті, за кого себе видають, і в реальному житті можуть сильно відрізнятися від того, якими вони здаються в Iнтернеті. Попередьте, що якщо дитина все ж таки зважиться на зустріч, то нехай призначає її у громадському місці і обов'язково попередить батьків. Краще, якщо ви поїдете разом. Скажіть дитині, що не можна відповідати на образливі або небезпечні послання по електронній пошті, в чатах. Веб-сайти, на яких вони відчувають себе дискомфортно, необхідно негайно залишати. Партнери

Методичні рекомендації щодо адаптації учнів 1 – го класу до шкільного навчання для вчителів, батьків

Вступ до школи і молодший шкільний вік є важливим етапом життєвого шляху дитини. Оскільки школа – це не лише навчальний процес, а й важлива площина життя зростаючої особистості, людям, які працюють з першокласниками, важливо мати уявлення не лише про систему знань, умінь та навичок, з якими діти прийшли до школи, а й про їхні очікування, бажання, наміри, переваги, уявлення про самих себе та своє місце серед інших.

Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та діяльності, це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.

До важливих змін, які притаманні молодшому школяреві, можна віднести зміни, що пов’язані з характером його спілкування з оточуючими людьми. Центральною фігурою стає вчитель, який виступає авторитетом, арбітром, постачальником нової інформації. Дедалі більшого значення в житті учня початкової школи набувають однолітки.

Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став учнем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права та обов’язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється все життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.

Адаптація – процес і результат зникнення напруження. Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, який пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-7 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадає напруга та тривожність.

Діти, яким важче пристосуватися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної підтримки як з боку вчителя, так і з боку психолога, який здійснює психологічний супровід цього процесу.

Рекомендації батькам та педагогам:

Ø створення сприятливого психологічного клімату для дитини з боку всіх членів родини;

Ø роль самооцінювання дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінювання, тим більше труднощів у дитини у школі);

Ø перша умова шкільного успіху – самоцінність дитини для її батьків;

Ø формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;

Ø обов’язкове знайомство з дітьми класу і можливість спілкування з ними після школи;

Ø неприпустимість фізичних покарань, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків);

Ø виключення таких мір покарання, як позбавлення задоволень, фізичні й психічні покарання;

Ø урахування темпераменту дитини у період адапації до шкільного навчання;

Ø надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролю за її навчальною діяльністю;

Ø заохочення дитини не тільки за навчальні успіхи;

Ø моральне стимулювання досягнень дитини;

Ø розвиток самоконтролю і самооцінювання, самодостатності дитини.

Рекомендації батькам щодо сприяння успішності процесу адаптації дітей до навчання в школі

· Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не нагадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

· Не відправляйте дитину до школи без сніданку, бо вона багато працює та витрачає сили.

· Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.

· Старання дитини обов’язково мають бути визнаними. Позитивна оцінка і добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування такої особливої риси як впевненість у своїх можливостях.

· В режимі дня для кожної дитини повинні бути обов’язки, закріплені за нею на тривалий час. Дитина, яка працює вдома легко залучається до навчання.

· Розширюйте і збагачуйте навички спілкування з дорослими та однолітками, вчить враховувати думки інших для формування власних поглядів.

· Не порівнюйте дитину з іншими дітьми.

· Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вислуховуйте зауваження вчителя не в присутності дитини, вислухавши не поспішайте влаштовувати сварку.

· Дозволяйте дитині виявити самостійність, заохочуйте найменші вияви.

· Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.

· Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, 2-3 години вона має відпочити. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до 17 години.

· Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати.

· Аргументуйте свої заборони та вимоги: діти чутливі до несправедливості, яка присутня в більшості вимог.

· Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. Головними мають бути справи дитини, її радощі і біль.

· У сім`ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі запитання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.

· Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.

· Намагайтеся дивитися на світ очима дитини. Будьте щирими у спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами.

Десять заповідей для мами і тата першокласника:

1. Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків.

2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні, так і життєві інтереси.

3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті.

4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему».

5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими.

6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання.

7. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

8. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

9. Частіше хваліть вашу дитину. Хваліть словом, усмішкою, ласкою.

10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.